Сама вона була християнкою і дітей своїх назвала на честь головних християнських чеснот: Віра (Пістіс), Надія (Елпіс) і Любов (Харіс або Агапе). Будучи віруючою, Софія прийняла хрещення і виховала дочок в любові до Бога, що в ті часи (137 рік) було досить небезпечно, так як християнська віра була під забороною. Християн переслідували, судили і страчували.
Дочки Софії росли в праці і послуху, багато часу приділяючи молитві і читанню духовних книг. І хоча сім'я жила скромно, слух про їх праведне життя дійшов до імператора Адріана, який був відомий своїм деспотичним характером і ненавистю до нової віри. Він наказав привести християнок в палац на суд, щоб ті зреклися своєї віри і принесли жертву богині Артеміді. Розуміючи, що за непокору їх чекає смерть, Софія почала молиться богу, просячи його укріпити її та її дочок у вірі, дати їм твердість, мужність, не злякатися мук і гідно зустріти смерть.
Спочатку імператор умовляв сім'ю поклонитися язичницьким богам, але отримавши відмову, відправив маленьких сестер на тортури. Для Софії створює не менш страшне випробування – спостерігати, як мучать її дітей. Віру, Надію і Любов, яким було по 12, 10 і 9 років катували, кидаючи на розпечену решітку і опускаючи в киплячу смолу. Але ні дівчинки, ні мати, чиє серце розривалося від болю, не відреклися від своєї віри.
Софія лише молилася, щоб Бог послабив біль і забрав до себе її дочок. Адріан обезголовив дівчаток і віддав матері їх останки. Софія поховала своїх дітей на пагорбі і залишилася сидіти біля їх могили. Переживання її були настільки великі, що на третій день вона померла.
За перенесені муки, силу духу і нескінченне мужність свята Церква нреклаа Софію та її дочок святими. Моляться святим про збереження любові між батьками і дітьми. Просять у них оберігати підлітків і допомогти їм зробити правильний вибір, коли ті зустрічаються з дорослим життям і його спокусами.
Немає коментарів:
Дописати коментар